Сатанівська гора “Мори”

Сатанівська гора де жила богиня Мара

В Тарноруді є чимало цікавих топонімів як видозмінювались з часом, але зберігає своє первісне значення! Як от раніше писав про легенду з Білим водоспадом де згадується змій і велетень Рут! Стосовно значення змія у слов’янській міфології є неоднозначним Змій у деяких переказах виступає, як добрий дух, в інших – як зла сила: він убиває чоловіків, спалює оселі тощо. Полює змій і за людськими душами, підмовляючи людей записати їх йому за викуп. Змій також навчив людину пізнавати цілющі властивості рослин, розуміти мову квітів і трав. Він володар усякої хвороби й пристрасті.

Але повернемось до нашої Сатанівської гори і тут ще більш цікава історія місцин і топоніма! Чомусь з давніх-давен не дуже любили цю гору у Тарноруді і довколишніх селах! Гора рахувалась проклятим і не добрим місцем там чомусь у людей блуд чіпався і взагалі творились дивні речі! Серед цікавих історій можна згадати “Малорусские народные предания и рассказы” М. Драгоманова де він згадує про чорта чорта-вія, який зустрічав подорожніх на цій горі!

Чорт в образе кота.

Один мені економ оповідав, що раз з Липівки їхав до Тарноруди, але під Тарнорудою на границі є хрест, де колись ховали тих, що вішаються. Не далеко дороги коло хреста щось ся забіліло, ніби кіт. Він, мав нагайку добру, під’їхав Як вдарить, то що би вій, то перервав би його, — то біда стала така висока як верства, давай скакати на нього та на коня, так що шапку з нього зірвало, нагайку видерло, сертук подерло, так приїхав в Тарноруду, то ледве його знесли.

Але історія наша йде набагато глибше, в часи коли люд вірили в цілий пантеон божеств, бо в наших місцях існувало досить цікаве явище таке як Збручанський культовий центр деякі науковці припускають, що Збручанські святилища взяли на себе функції головного центру язичництва Русі замість ліквідованих Володимиром столичних храмів. Також ці святилища були відомі у слов’янському світі, як і комплекс в Арконі.

Збручанський культовий центр потрібно розуміти займав доволі території, й не міг існувати без контакту з довколишніми землями, адже це соціум, а не вирваний світ. За припущенням М.Козлова, на цих теренах протягом певного часу могло існувати язичницьке теократичне утворення з ознаками державності (польські джерела, наприклад, повідомляють, що полонені в боях галичанами поляки ставали рабами в язичників). Між іншим я можу ймовірно стверджувати, що кордон земель які були під контролем волхвів закінчувався на річці Медведівка, або на старій назві Бовванець притоці Збруча! Сама назва чітко нам говорить, що таке Бовван, а саме кам’яний ідол або ж Баба земля Бовванів, або правильніше Збручанський культовий центр! Серед цікавих фактів варто відзначити, при впадінні річки Бовванець в Збруч Іваном Романовичем Михальчишиним було знайдено найстарішу стоянку в Межиріччі датованою 11 тис. Років!

За річкою Бовванець починалась земля Бовванів, як ми дізнались і одним з центрів була саме на околиці Тарноруди і сама Сатанівська гора або ж гора Мари! З часом назва гора Мари була замінена на охристиянену назву Сатанівська гора! Бо Сатана і Мора є тотожними значеннями! Мара – богиня зла, темної ночі, страшних сновидінь, мору, хвороб, смерті та володарка Підземного Світу. Вважалася уособленням всіх нечистих сил. Збручанський культовий центр переживав етапи розвитку й етапи стагнації. Останнє піднесення почалося орієнтовно у 10 столітті та завершилося у 13-му.

Вид з гори Мари на Тарноруду і чітке протипоставлення старій вірі і Християнству!

З другої половини 13 століття Збручанський культовий центр занепадає. Масові прощі до святилищ у Звенигороді тривали ще у 14 столітті аби їм перешкодити, християни на підходах до городища будували храми. Невеликі обряди у Медоборах проводилися до середини 17 століття. Тарноруда була чи не найбільшим християнським центром у верхів’ях Збруча і відіграла далеко не остатню роль у знищенні Збручанського культового центру! Маючи дуже комфортне й стратегічне місце гора Мари була піддана натиску християнською церквою заснувавши в Тарноруді за легендою у 1355 – 65 роках перший храм у підніжжя гори Мори. Але пам’ять про богиню Мару залишалась у головах людей хоча і видозмінилась і трансформувалась у назву Сатанівська гора. Цікава ремарка що навіть у радянський період на вершині було організовано “викописько” скотомогильник як зв’язок з потойбіччям)! Гора Мари оточена трьома річками окрім Збруча ще річка Ушука та Шукайвода.

Трішки про саму богиню Мару за легендою в кінці дня, кинувши прощальний промінь, Божич-Сонце йде на спочинок. Догорає остання смужка заходу, і Землю закутує полон нічного Мороку. У цю годину з’являється дивна жіноча фігура в чорному одіянні з головою під пахвою. Ходить вона між житлами людей, від хатини до хатини, і вигукує імена господарів. Той, хто відгукнеться на її заклик, вмирає. Це бавиться Мара – богиня Зла, Темної Ночі, Кошмарів, Страшних бачень, Хвороб і Смерті – повелителька царства мертвих.

Вид з гори Мари – Сатанівської на долину Збруча і Стінку у Фащівці

Від таємного любовного зв’язку зі Змієм-драконом має Мара 13 дочок-лихоманок. Кожна з них має ім’я, що описує їх суть: Трясея, Огнея, Ледея, Гнітея, Гринуша, Глухея, Пухнея, Жовтуша, Коркуша, Глядея, Ломея, Сухея і Невея-Плясавиця. Ці зловісні діви – потворні та доповнюють злісну сутність своїй матері. Мабуть, не дарма є згадана вище легенда про змія що жив на болоті Кубань ближче до своєї коханої Мари яка була на своїй горі!

Сьогодні на горі гарно росте соняшник і інші культури сільськогосподарські і майже нічого не нагадує про те що тут стояв бовван богині Мари і було її капище.