Історія та архітектура палацу в Тарноруді
На початку ХІХ століття палац та маєток у Тарноруді належали поміщику Франциску Ксаверію Мальчевському. Він володів значними землями і розвиненим господарством. Після його смерті в середині ХІХ століття палац перейшов у спадок його синові, Піусу Мальчевському. Маєток на той час був потужним господарським центром, де працювало 51 чоловіків і 45 жінок. Це свідчить про значну економічну роль палацу для регіону. Однак, цей період не обійшовся без складнощів.
У середині ХІХ століття в Тарноруді сталося декілька великих пожеж, які значно пошкодили як містечко, так і маєток. Одна з найбільших пожеж відбулася в січні 1864 року, завдавши значних збитків. Через ці втрати, маєток Піуса Мальчевського опинився у великих боргах. Це призвело до того, що вже в 1867-1871 роках маєток перейшов у власність генерал-лейтенанта Андрія Кривцова. Ймовірно, саме під його керівництвом на місці старого двору “Едельхоф”, що належав князю Олександру Августу Чарторийському, було зведено новий палац.
Архітектурні особливості палацу
Перед початком будівництва палацу було проведено складні інженерні роботи для зміцнення схилу, на якому розмістили будівлю. Східний та західний боки майданчика укріпили кам’яним муром, облицьованим цеглою, що надавало споруді додаткової стійкості. По верху муру була влаштована металева огорожа. Завдяки такій підготовці, на надійному фундаменті звели двоповерховий палац із червоної цегли. Він мав розміри 25×25 метрів, що було значним для того часу.
З північного боку палацу знаходився парадний вхід, який виділявся ризалітом із шатровим дахом. Це був ключовий елемент у композиції будівлі, який підкреслював її велич. По периметру палацу, по краю даху, розташовувалися декоративні стовпчики, з’єднані кованою решіткою, що надавало будівлі витонченості. Особливою архітектурною особливістю була триярусна вежа з південно-східної частини палацу, яка мала високий шестигранний дах. Вежа виконувала не тільки естетичну, але й функціональну роль.
Зі східної сторони палацу, на рівні другого поверху, був облаштований місток, що з’єднував будівлю з парком. Це рішення дозволяло зручно пересуватися між частинами маєтку, не виходячи на вулицю. Крім того, до палацу був підведений водогін та каналізація, що на той час було досить передовим технологічним рішенням. У південній частині садиби навіть був влаштований фонтан, який слугував не тільки для краси, але й для зволоження повітря в спекотні дні.
Подальша історія палацу
Наприкінці ХІХ століття палац перейшов у власність поміщика Луценка. Після його смерті в 1898 році маєтком стала володіти його вдова, Надія Михайлівна Луценко, яка вийшла заміж за полковника Мордвінова. Він керував маєтком до 1912 року. З цього часу в народі палац почали називати “Палац Мордвінова”, і ця назва збереглася до наших днів.
На початку ХХ століття у містечку Тарноруда було зафіксовано зміни в трасуванні дороги, які були спричинені будівництвом палацу. Ці зміни вказують на значний вплив, який мала садиба на розвиток місцевої інфраструктури. Окрім того, зміни в плануванні місцевості відобразилися на її архітектурному образі, де палац відігравав центральну роль.
Палац сьогодні
Сьогодні палац у Тарноруді залишається важливою архітектурною пам’яткою, що привертає увагу дослідників та туристів. Незважаючи на численні зміни та випробування часу, палац зберігає своє історичне значення. Архітектурні рішення, такі як укріплення схилу та інженерні нововведення, роблять його цікавим зразком тогочасного будівництва. Важливою складовою є також парк, який з’єднувався з палацом і був невід’ємною частиною життя маєтку.
