Історія села СОЛОМНА
Село Соломна розташоване на південь від районного центру м. Волочиськ на трьох невеликих горбах. Тут протікає невеличка річка, яка не має назви, і утворює в селі кілька ставків. Грунти чорноземні, родючі. Клімат помірний. На території села є будівельна глина. На дні ставків на глибині 1-1,5 м залягає торф. На відстані 2 км від села знаходиться ліс із різних листяних та хвойних порід. 
Населення за національним складом українці. Проживають також поляки та люди інших національностей. Основним заняттям населення є сільське господарство. Частина населення зайнята на промислових підприємствах та установах Хмельницького, Волочиська та Війтовець, у місцевій школі, будинку культури, лікарській амбулаторії, аптеці, ветлікарні, в торговельній мережі.
Утворилось село Соломна в середині 16 століття. Край дороги на відрізку Сатанів – Проскурів був постоялий двір, де зберігалася солома для коней відвідувачів. Від цього пішла назва села Соломна.
У 17 ст. на Україні поряд з іншими заняттями значного розвитку досягає млинарство. На водяних млинах мололи зерно, дерли просо, валяли сукно, поветь. Такий млин було збудовано і в с.Соломна.
У 18 та 19 ст. в с.Соломна почали виробляти цеглу, черепицю, працювали водяний та паровий млини. Досить поширеним було ткацтво. З конопляного волокна виробляли полотно, з вовняних ниток ткали килими з прекрасними візерунками.
У 1765 році в с.Соломна було збудовано церкву. З розвитком господарства виникла все більше потреба в грамотних людях. Тому у 1878 році в с.Соломна відкрито церковно-приходську школу, а в 1894 році для школи збудовано приміщення.
Приміщення школи збудоване у 1894 році. В одній половині була розміщена квартира вчителя, а в іншій – класна кімната, де проходили заняття. І хоча в школі навчались діти лише заможних селян, це все ж було важливим позитивним кроком в розвитку освіти та культури.
У 1921 році в с.Соломна було засноване споживче товариство. На поміщицькій землі організовано радгосп, а також організовано кредитове сільськогосподарське товариство. Було також створено комітет незаможних селян.
У 1927 році збори прийняли рішення-клопотання про відкриття в в приміщенні панського будинку с.Соломна семирічної школи. У 1932 році утворено колгосп під назвою ім. ІІ п’ятирічки. У 1936 році в колгоспі об’єдналось 6 виробничих бригад, а також збудовано електростанцію потужністю 20 квт, що дало можливість електрифікувати колгоспне господарство та будинки колгоспників.
1940 року в школі працювало 15 вчителів з вищою та середньою спеціальною освітою, навчалось 474 учні.
В селі працювала медична амбулаторія, лікарня, аптека, де працювало 1 лікар, 5 медпрацівників з середньою медичною освітою, аптекар, 10 чоловік молодшого медперсоналу. Лікарня була розрахована на 10 ліжок. В селі була ветлабораторія, працював ветлікар, бібліотека, сільський клуб, поштове відділення, магазин з продуктовими та промисловими товарами.
У цей період зросла заробітна плата колгоспників. Було механізовано виробничі процеси.
5 липня 1941 року село було захоплене окупантами і встановлена окупаційна влада. В селі розпочався терор, грабежі та насильство. Фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини 239 чоловік. Все, що було цінним, вивозили до Німеччини, розстрілювали всіх непокірних: єврейське населення, комуністів, комсомольців, актив села.
З приходом на територію Сатанівщини секретаря підпільного РК КП(б)У Корецького Г.С. та секретаря Білоуса О.О. посилюється антифашистська боротьба жителів села. Вони залучили до підпільної роботи Корецького О.К. та подружжя Савченків, Сурмія з с. Ріпна, Чайку та Зарічного з Липівки та інших сіл. У 1943 році Курнатовський вистежив членів підпілля. Їх схопили та розстріляли.
23 березня 1944 року о 7 годині вечора радянськими військами було визволено Соломну. Великих втрат населення села зазнало у роки Великої Вітчизняної війни. В боротьбі з фашистськими загарбниками загинуло 117 чоловік. Незаживаючою раною в серцях близьких і рідних залишилася втрата людей, що стали на захист своєї Вітчизни.
Все населення взялось за відбудову господарства. Колгоспне господарство відроджувалось, розвивалось і міцніло. В післявоєнний період колгоспним виробництво керують позмінно Кобель Лука, Бондар Аркадій, Гонтар Михайло, Бурка Олександр, Гривківський Віктор, Крилов Михайло Максимович, Вітвіцький Йосип Станіславович. А з 1988 року і до сьогодні господарство очолює Комаровський Олександр Григорович.
У жовтні 1959 року Сатанівський район ліквідовано. Більша частина його території відійшла до Городоцького району, а села Зайчики, Постолівка, Гречана, Соломна, а згодом і Раціборівка відійшли до Волочиського району.
У 1968 році головою правління колгоспу обрали Вітвіцького Й.С. За час його керівництва в колгоспі збудовано нові сучасні приміщення тваринницьких ферм. З його ініціативи в селі збудовано приміщення дитячого садочка, будинок культури, адміністративний будинок, торговельний центр з їдальнею, аптеку, чотириквартирний житловий будинок для вчителів, чотириквартирний житловий будинок для колгоспників, стадіон, млин, консервний завод, гараж для автомобілів з окремим блоком для кожної машини, майстерню для обслуговування та ремонту техніки, закладено парк культури, висаджено зелені насадження.
Усіма виробничими процесами керували спеціалісти з вищою або середньою спеціальною освітою.
1991 року сталась історична подія, на яку чекав український народ -було проголошено Незалежну Україну. Село зберегло цілісність і продовжувало розквітати.
У 1992 році було завершено будівництво двоповерхової школи з комп’ютерним класом, великим спортзалом, добре обладнаними технічними засобами класами, що відіграло велику роль у розвитку дітей нашого та навколишніх сіл.
Завдяки голові правління СВК ім.Котовського О.Г.Комаровському була збудована лікарська амбулаторія з денним стаціонаром.
Попри всі труднощі та негаразди в державі, господарство вціліло та продовжує розквітати, з року в рік збільшуючи врожаї зернових культур, приріст ВРХ та свиней. Господарську руку голови правління СВК ім.Котовського Комаровського О.Г. знають не тільки в районі, а й в області. На базі господарства часто проводяться семінари районного та обласного рівня як в галузі рослинництва, так і в галузі тваринництва.
З року в рік покращується благоустрій села. У 2004 році в с. Соломна підведено газ до осель жителів села, газифіковано лікарську амбулаторію, дошкільний навчальний заклад, Соломнянську православну Рождіство Пресвятої Богородиці церкву. Спонсором виступив місцевий СВК ім.Котовського.
У 2006 році відбулись вибори сільського голови та депутатів місцевої ради. Соломнянським сільським головою було обрано Курту Віктора Вікторовича та 16 депутатів сільської ради.
Місцевий СВК ім.Котовського за підсумками року та на честь 15-ої річниці Незалежності України виборов І місце (голова правління СВК Комаровський О.Г.) та колектив було занесено на Волочиську районну дошку пошани.
У 2006 р. хлібороби СВК ім.Котовського нагороджено перехідним кубком райдержадміністрації, районної ради та райкому профспілки агропромислового комплексу. У 2007 році газифіковано Соломнянський дошкільний навчальний заклад, Соломнянську лікарську амбулаторію. У 2008 році розпочала роботу Соломнянська дільнична лікарня.
За підсумками року та на честь 17-ої річниці Незалежності України місцевий СВК ім.Котовського виборов І місце ( голова правління СВК Комаровсь- кий О.Г.) та був занесений на Волочиську районну дошку пошани. Директора Соломнянської ЗОШ І-ІІІ ст. Войтович Л.Є. у 2008 році занесено на районну Дошку пошани.
