Городоцький музей у новій будівлі мав усі передумови стати знаковим культурним центром Поділля. В умовах, коли українська ідентичність виборює своє місце на мапі європейського культурного простору, такі установи відіграють ключову роль у збереженні історичної пам’яті та автентичної спадщини. Однак реальність не виправдала очікувань. Попри розкішну архітектуру, експозиція музею залишається вкрай мінімалістичною, а її наповнення – суперечливим і фрагментарним. Городоцький музей, який мав би бути серцем регіонального краєзнавства, радше нагадує скороминущу атракцію: відвідав раз – і більше повертатися немає сенсу. У час, коли культура є невід’ємною частиною національного спротиву, втрата такої можливості – не просто недопрацювання, а справжній виклик.
Про це пише Галина Мороз на своїй сторінці у Facebook. Далі – розширена версія для детальнішого ознайомлення.

Одночасно експонати із археологічних розкопок 2021 р. у яких я теж брала участь як волонтер, – відсутні. Та ж експедиція, як я знаю, пролила світло на початки історії Городка як окремого поселення. Дивна ситуація – історично нікчемна грамота Костянтина Коріатовича надана Бедришку, що немає ніякого відношення до Городка – є. А справжні артефакти, які матеріально розповідають про початки Городка – відсутні. За майже 4 роки, після того, як Павло Нечитайло передав свої знахідки G-MUSEUM, експозиція так і не оформлена.