Вівтарі є виконані в неоготичному стилі в майстерні львівського столяра, пана Стефана Адамського. Віднині ці прекрасні споруди назавжди будуть служити Божій славі та залучати вірян до зосередження та молитви.
Нагадаємо деякі подробиці з історії вівтарів, які колись прикрашали католицьку церкву в м. Миколаєві. Отець Нікодім Черняхович, будівничий миколаївського костелу, привіз 1896 р. три мармурових вівтарі з Італії. У центральному вівтарі знаходилась копія ікони Матері Божої Ченстоховської, написана у Варшаві. Вона була закрита за іконою св. Йосипа та відкривалася підчас св. Меси. Кому були присвячені бокові вівтарі, зараз невідомо, оскільки вони були знищені більшовиками разом з рештою убрання храму. Нажаль, не залишилося жодної світлини.
Поступово наша парафія відроджується й храм у своєму вигляді починає наближуватись до задумів о. Черняховича. Нові бокові вівтарі є присвячені Ісусу Милосердному та Пресвятій Діві Марії. У лівому вівтарі влаштовано копію чудотворної ікони Ісуса Тарнорудського. Тарноруда – це подільське село, санктуарій, що знаходиться в Хмельницькій області, у якому вже багато століть прочани вшановували Милосердя Боже. У правому знаходиться ікона Матері Божої Ченстоховської, яка нагадує про історичне оздоблення храму. Обидві вівтарні ікони привертають увагу своєю глибокою духовною красномовністю. Вони є повсякчасним запрошенням до молитви.
Варто зауважити, що вівтарі були встановлені після неабиякої підготовчої роботи. Парафіяни виявили жертовність у підтримці цього проекту. А тим часом п. Стефан розробляв ескізи майбутніх вівтарів, які б мали гармонізувати зі стилем нашого храму. Після узгодження він розпочав копітку роботу. Праця у власній майстерні зайняла майже рік. Адже, вибраний матеріал, тверде дерево дуба, є доволі нелегким в обробці, особливо для складного художнього різьблення. Пан Стефан самотужки привіз, зібрав та встановив вівтарі. Це не є перша така його праця. Він вже реконструював багато храмових вівтарів у різних містах, наприклад у Жмеринці, Коломиї та ін. Таким чином пан Адамський продовжує служіння свого батька, який ще в радянські часи багато допомагав у збереженні та реконструкції костьольних вівтарів. Будування вівтарів є для пана Стефана більш покликанням ніж працею, адже основним місцем його роботи є школа.
Завдяки майстру та всім, хто долучається до відродження нашого храму, парафіяни свою надію покладають у Господі, що всі старання спричиняться до оновлення людських душ.
Л. Борисова
