16 липня о 9:00 християни Волочищини матимуть непересічну духовну подію – паломницький хід до села Тарноруда, а саме – до костелу Св. Скапулярія Божої Матері, де колись зберігався чудотворний образ Ісуса Милосердного Тарнорудського.
Хода пройде вулицею Незалежності до будівлі заводу «Номінал» і зверне вулицею Фридрихівською. А далі – давньою дорогою – через Поляни та Канівське перехрестя. З іншого боку паломники вирушать через Писарівку, Війтівці, Завалійки і так обидва людські потоки зіллються у Тарноруді, де, власне, у зазначеному вище костелі о 15:00 і відбудеться святкове Богослужіння.
Маємо надію, що скоро прочани зможуть і на власні очі побачити не менш давню та шановану відреставровану копію чудотворного образу, історія якого вельми цікава і сповнена пригод.
Вона вже давно стала у наших краях легендою і розповідає про чоловіка на ймення Андрій з Ріпни, що колись давно, ще за княжої доби вибрався на полювання недалеко від Тарноруди. І коли мисливець вибрався крізь терен на вершину пагорба, раптом побачив дивовижний образ Ісуса Сумного. До того в нього боліло довгий час серце, але як узяв він образ у свої руки, раптом пройшла біль і хворе серце з того часу його більше не турбувало. Схвильований знахідкою, мисливець відніс ікону до себе додому – але образ дивним чином повернувся а пагорби, понад Збручем. Так повторювалося кілька разів. Опісля того, повідавши про містичну знахідку місцевому парафіяльному священику, мисливець Андрій з Ріпни погодився показати місце де він знайшов образ, а священик порадив йому побудувати тут каплицю.
Далі легенда переносить нас у 1355-1365 роки, коли два брати, імена яких, на жаль, не збереглися, звели на місці каплиці перший дерев’яний костел. В 1754 р. костел було перебудовано в пізньо- бароковому стилі коштом панів Чарторийських. Храм направду був величний: його оточували старі дерева, даючи затінок десяткам паломників… Хоч яким просторим був костельний двір, але він не міг вмістити всіх коней та возів під час прощ до чудотворного образу. А паломництво до образу Ісуса Милосердого Тарнорудського відбувалося якраз на Успіння Св. Богородиці, 3 травня.
Стіни ж самої будівлі храму мали до 1,5 м завтовшки, склепіння були вкриті чудернацькими рослинними орнаментами. Сім вівтарів, багато оздоблені, милували око…. Сам же чудотворний образ (69,5 на 54 см, олійна фарба на полотні) знаходився за трьома заслонами в головному вівтарі. Вже 1773 року образ “вдягнули” в срібні шати з золоченою короною. З досліджень польських реставраторів відомо, що на початку XVIII століття ікона пережила пожежу, перемальовувалася, а потім, нажаль, зберігалася в занадто вологому приміщенні. Скоріше за все, всі ці негаразди з образом відбувалися під час гонінь на католиків і Барської конфедерації. У 1920-му році пастор Роговський вирішив вивезти чудотворний образ з Тарноруди до Тернополя. Відвозив його своїми гарними та спокійними кіньми селянин Кушнірчук. Як тільки виїхали за Тарноруду, слухняні коні, начебто, раптом зупинилися і не рушали, хоч як їх не заставляли йти далі. Священик тоді розгорнув ікону і “благословив” нею село за спиною – і коні відразу побігли далі.
Так розпочалась довга дорога Тарнорудського чудотворного образу. За увесь цей час він побував у Тернополі, Луцьку, Рожищі та навіть у Кракові, у храмі Св. Казимира. Потім образ знаходився у Монастирі Тережанек в сестри Остероде. Ще через сім років, завдяки зусиллям пастора Чеслава Дрежка і громади містечка Зельонка Паслецька чудотворна ікона прибула у Зельонку. Образ там перебуває і до сьогодні. Збереглися записи у старовиних книгах, котрі розповідають про чудеса творені Тарнорудський Ісусом Милосердним.
Ось одне з них: коли в часи ксьондза Броніслава Роговького (1910-ті) дах костелу замість Гонту вкривали бляхою, майстру Хіполкові допомагав юнак на прізвище Волинський. За його свідченнями, на піддашшю над вівтарем лежала величезна кількість милиць, паличок та протезів тих, кого по вірі зцілив Господь. Сюди приходили з надією та вірою і католики, і православні. Історії розповідають, що якась жінка три години молилася Тарнорудському Ісусу над тілом свого сина потопельника і той ожив. Інша жінка з села Зайчики мала паралізовану руку, а після молитви оздоровилася.
Оригінал ікони Ісуса Тарнорудського, на жаль втрачено, але збереглися дві чудові копії, відзначені не менш цікавими свідченнями про чудотворні зцілення тих хто вірив. Одна з них і сьогодні збирає паломників у містечку Зеленка Паслецька (Польща) на третю неділю вересня, коли в рамках церемонії подяки за врожай громада має свято єпархії. Друга ж була випадково віднайдена уродженцем села Тарноруда, Анатолієм Рєзніком у старій хаті його діда. Побувавши на реставрації ікона Ісуса Милосердного Тарнорудського тимчасово зберігається у єпископа Кам’янець-Подільської діє цезії, Леона Дубравського, та готується повернутися у рідну Тарноруду. До Тарноруди ж, котра в свій час рівнялася з такими культовими місцями як Зарваниця та Почаїів, прочани їдуть і сьогодні. Там де Господь вперше явив свою милість багатьом саме за часів перебування образу Ісуса Милосердного Тарнорудського – там і сьогодні витає благодать. Й усіх, хто підносить очі та молитви до Неба – зцілює віра та Божа ласка. Адже сказано в Євангелії: по вірі вашій нехай буде вам…
Андрій Майхер,
краєзнавець, історик
тел. для звязку з приводу паломницької ходи:
о. Андрій +380985922344
