Архітектура та історія Тарнорудського костелу Божої Матері Святого Скапулярія
Тарнорудський костел Божої Матері Святого Скапулярія — це значна пам’ятка барокової архітектури, стиль якої походить від слова «пишний». Бароко було покликане викликати емоції, і цей храм не став винятком. Сьогодні костел виглядає інакше порівняно з тим, яким був у XVII столітті, але його історія починається задовго до цього.
Історія храму умовно починається з 1643 року, коли на місці старої дерев’яної церкви було зведено кам’яний храм. Відомо, що дерев’яний храм, ймовірно, був збудований у 1355–1365 роках. Враховуючи відсутність значних археологічних розкопок, можна лише припускати, що цей дерев’яний храм був виконаний з кругляка, імовірно, у традиційному стилі тих часів. Однак, через пожежу або зростання кількості парафіян, дерев’яний храм був замінений на кам’яний.
Етапи розвитку храму
Історію Тарнорудського костелу можна поділити на чотири основні періоди:
Перший період: Будівництво центральної частини
Перший етап охоплює будівництво центральної частини храму в 1643 році. Це був прямокутний об’єм із фундаментом з місцевого каменю та вапняку, які видобувалися в самій Тарноруді. Варто зазначити, що місцевий камінь також використовували для реставрації фортеці в Сатанові в турецький період до 1699 року. Незважаючи на турецьке панування, костел залишився цілим, що можна пояснити його особливим статусом.
Тоді ж було збудовано захисні мури, які, за деякими джерелами, мали оборонне значення під час татарських нападів. Мури мали ворота та дзвіниці, які могли виконувати оборонні функції. Це є свідченням того, що костел відігравав важливу роль не лише як духовний центр, а й як оборонний форпост для громади.
Другий період: Розширення та розквіт храму
Другий період пов’язаний із розширенням храму після відходу турків у 1699 році. Храм перебував у занедбаному стані, але завдяки старанням князів Чарторийських розпочалася масштабна реставрація. Вона тривала до 1754 року і завершилася перетворенням храму на монастир із чудотворним образом Богородиці.
У цей період було збудовано нові частини храму, а також крипти, де згодом поховали відомих осіб. Навколо храму з’явилися нові будівлі, включно з двоповерховою спорудою, де розміщувалися бібліотека та архів. Пагорб поблизу храму був облаштований для господарських потреб, а навколо храму росли старі липи, що створювали атмосферу спокою та величі.
Третій період: Руйнування ХХ століття
Третій період — це час руйнувань. У ХХ столітті, під час радянської влади, храм зазнав значних втрат. Були знищені вівтарі та орган, який вважався шедевром мистецтва. Храм використовували як склад для мінеральних добрив, що призвело до ще більших руйнувань. Дах частково обвалився, і будівля залишалася під відкритим небом, що спричинило подальшу деградацію споруди.
Четвертий період: Відновлення та реставрація
Останній, четвертий період розпочався у 1988 році, коли до Тарноруди приїхав отець Ванагс. Спільними зусиллями громади та священиків храм було відновлено. Вже у 1989 році тут знову відбулася перша за довгі роки служба Божа. Завдяки активній підтримці громади та меценатів вдалося відновити значну частину храму.
Однією з останніх значних добудов стала нова плебанія, яка включала два надземні та один підземний поверхи. Під час будівельних робіт було знайдено численні людські останки, що ще більше підкреслює багатовікову історію цього місця.
Значення храму для сучасної громади
Сьогодні Тарнорудський костел Божої Матері Святого Скапулярія залишається важливою духовною та культурною пам’яткою. Хоча реставраційні роботи продовжуються, храм вже є придатним для проведення богослужінь. Костел є важливим місцем не лише для місцевих жителів, а й для паломників, які приїжджають сюди помолитися перед чудотворним образом Богородиці.