Церква-костел святого Станіслава у Тарноруді
Церква-костел святого Станіслава у Тарноруді
Тарноруда — містечко з багатою історією, яке на різних етапах своєї історії опинялося під впливом різних держав, що залишило свій слід на його архітектурі та культурі. Однією з таких важливих релігійних споруд є церква-костел святого Станіслава. Храм став свідком багатьох подій, що змінили долю міста, та символом порозуміння між різними конфесіями.
Церква святого Станіслава є важливою релігійною і культурною пам’яткою, яка відображає поділ міста Тарноруди між кількома державами. Місто, розташоване на кордоні між різними імперіями, було насичене храмами і капличками. Однак, багато з цих споруд не пережили випробування часом. Храм святого Станіслава став прикладом примирення конфесій у непрості часи, що робить його особливо значущим для історії регіону.
Історія виникнення храму
Історія храму починається з періоду Польсько-турецької війни 1672–1676 років, коли за підсумками війни був укладений Бучацький мирний договір, що поділив Поділля між Річчю Посполитою і Османською імперією. Після захоплення Кам’янця-Подільського турецька влада почала впроваджувати свої порядки на окупованій території, перетворюючи християнські храми на мечеті, зокрема, кафедральний собор Кам’янця на соборну мечеть.
Тарноруда, розташована на лівому березі річки Збруч, опинилася під владою Османської імперії. Це призвело до переселення багатьох поляків з турецької території на правий берег Збруча, де і виникла потреба у будівництві нової церкви. Оскільки старий костел залишився на стороні турків, громада вимушена була шукати рішення для зведення нового храму на новому місці.
Парафіяни лівобережної Тарноруди, які пробралися на правий берег, шукали можливість для побудови храму, щоб задовольнити свої релігійні потреби. Таким чином, потреба у новому храмі виникла саме під час турецької окупації, і її рішенням стало будівництво святині, яка б могла слугувати католицькій громаді.
Роль Любомирських у розвитку храму
Після відходу турків у 1717 році, вже існувала капеланія, яка обслуговувала релігійні потреби місцевих жителів, а фінансування забезпечувала родина Любомирських. Любомирські були відомими меценатами і підтримували релігійні установи в регіоні. Капеланія забезпечувала пастирську опіку і духовні потреби католицької громади Тарноруди, що з часом сприяло розвитку парафії і подальшому будівництву храму.
На карті Ф. фон Міга, складеній у період 1779-1783 років, відображено, що у правобережній частині Тарноруди існувало три церкви, одна з яких, імовірно, була каплицею. Крім цього, на околицях міста також розміщувалися менші каплички, що свідчить про релігійну насиченість регіону.
Початок будівництва нового храму
Будівництво нового храму розпочалося у 1816 році за фінансової підтримки Ізабелли Любомирської, уродженої з родини Чарторийських. Її активна участь у зведенні храму підкреслює важливість цього релігійного проекту для регіону. Будівництво церкви стало символом відродження католицької громади в Тарноруді після багатьох років випробувань і змін влади. Храм був освячений 28 травня 1827 року під титулом святого Станіслава.
Архітектура храму була розкішною для того часу, з використанням багатих матеріалів та витонченого внутрішнього убрання. Над вівтарем знаходиться фреска Богородиці, яка, ймовірно, була частиною оригінальних розписів, але з часом була перемальована. Оздоблення храму включало також хресну дорогу і орган, частково збережені до сьогодні.
Подальший розвиток парафії
До середини ХІХ століття Тарнорудська парафія належала до Тернопільського деканату і налічувала близько півтори тисячі парафіян. У ХХ столітті парафія продовжувала рости, і на початку століття кількість вірян сягала двох тисяч. У радянський період храм зазнав певних змін: дзвони, відлиті у 1927 році, були закопані, щоб уникнути їхнього знищення. Після відновлення їх повернули на місце.
Хоча під час радянського правління храм використовувався рідко, він не був повністю забутий. Догляд за ним забезпечували місцеві родини Ягоди, Реуси та Лукасевичі, які доклали зусиль для збереження цієї пам’ятки.
Сучасний стан і відновлення
У 1990 році храм був переданий віруючим, хоча через відсутність активної парафії його використання було обмеженим. У 2014 році, завдяки Роману Лукасевичу, був проведений ремонт даху, що врятувало будівлю від подальших руйнувань. На жаль, під час цих робіт була знищена частина старої сигнатурки, яка вже не була відновлена.
Поруч із храмом встановлено статую святого Яна Непомука, виконану з каменю. Стилістика статуї дуже схожа на роботи школи Івана Георгія Пінзеля, що може свідчити про участь його учнів у її створенні. Статуя, ймовірно, раніше знаходилася перед костелом Божої Матері святого Скапулярія, але була перенесена до Тарноруди для збереження.
Парафія сьогодні
На сьогоднішній день у Тарноруді зареєстрована нова парафія під титулом святого Миколая, заснована у 2015 році. Хоча населення міста значно зменшилось через демографічні зміни, громада продовжує зберігати віру і традиції. У 2016 році відзначили 200-річчя храму святого Станіслава, що стало важливою подією для місцевих жителів.
Незважаючи на численні виклики, парафія залишається живою, і є надія, що духовна спадщина цієї святині буде збережена для майбутніх поколінь.