Сьогодні специфічна тематика пов’язана з пошестями і торгівлею, ця тематика насправді потребує все більшого і ширшого дослідження. На основі відомих даних спробуємо розглянути всі варіації даного питання на яке немає однозначної відповіді.

Отже, у Тарноруді на Піскурівці (це один з фільварків) є дуже цікавий хрест, по своїй формі це примітивний візантійський хрест з «голгофою». Форма хреста може інколи говорити про багато речей. Подібні одиничні хрести є поблизу Сатанова. їх кількість близько 6. Сатанівські мають різницю між Чумацьким хрестом у Тарноруді, це якраз ота форма хреста., що може свідчити про його вік, але давайте розберемось з усім за порядком.

Версія про чумака і хто такі чумаки.Чума́цтво, чумакува́ння — купецький, торговельно-візницький промисел українців на землях України від 15 століття до середини 19 століття. Чумацтво (чумакування) – це найпоширеніша в Україні серед різних суспільних верств впродовж ХV-ХІХ століття підприємницька діяльність, сутність якої полягала в транспортуванні різноманітних товарів артільним способом (воловою чи гужовою валкою), а також – в гуртовий або роздрібній торгівлі цими товарами з метою отримання прибутку. Чумацтво бере джерела з караванної торгівлі часів Київської Русі і вичерпує себе з впровадженням залізниць у ХІХ столітті. Чумаки торгували сіллю, що її привозили в Україну з Криму, чорноморського й азовського узбереж, Галичини, Донеччини і Надволжя. Одночасно вони продавали в цих краях кустарні вироби, дерево, дьоготь, тютюн, прянощі, прикраси, тканини, горілку тощо.

Для перевезення товарів чумаки користувалися паро воловими і четверо воловими дерев’яними возами, т. зв. межами. На паро волову мажу вантажили до 60 пудів солі. У XVIII столітті чумаки мали монополію на торгівлю сіллю, у 1830-1840 pp. лише на 50-60 %. Тоді привозили щороку 2,5-4 млн пудів солі і 600—900 тисяч пудів риби. Всього чумаки транспортували річно 60-80 млн пудів різних вантажів, у тому числі 25-40 млн пудів хліба. Вони обслуговували ярмарки, доставляли вантажі до Москви та інших міст Росії, Північного Кавказу, Білорусі, Польщі й Молдавії. Чумакування занепало зі середини XIX століття і цілком зникло з розвитком залізничного та водного транспорту. Проте ще у 1880-х pp. нараховували 200 000 чумаків.

Не дивно що у Тарноруді постійно перебували чумаки, адже стара назва Розматинча- місце розміну і торгівлі, тобто ярмаркування, про що може служити даний хрест, і споглядаючи на нього явно розумієш що йому не одна сотня років. Ймовірний напрямок торгівлі в сторону Галичини і Волині її стратегічне розміщення на крайньому північному заході Поділля визначило торговий статус Тарноруди, як місця з правом міським і торговельного місця.

І тут ми дійшли до іншої версії, пов’язаної не з торгівлею, а з пошестю, хоча торгівля зіграла в тому теж не останню роль.

Кам’яні надмогильні хрести, давніші за початок ХІХ століття, в Україні можна зустріти відносно нечасто. Це, щоправда, стосується лише хрестів, а не єврейських надгробків (мацев). На давніх єврейських цвинтарях пам’ятники, датовані XVI-XVII століттями, – не дивина, а XVIII століття – взагалі звичайна справа. Чумацький Хрест може виявитися не просто надгробком, а красномовним артефактом давніх трагічних подій.

Наприклад у Сатанові Чотири з шести хрестів є свідченням страшної епідемії чуми, що охопила не лише Поділля, а й цілу Східну Європу в 1770-1771 роках. Про те, що під ними поховано саме жертви страшної пошесті засвідчують одразу два факти – дата поховання й те, що ці могили збереглися не на цвинтарі, а посеред селянських садиб. Тим часом відомо, що під час пошестей померлих ховали одразу біля хати, аби не поширювати заразу під час транспортування тіла на цвинтар. Три з чотирьох “чумних” поховань знайдено на подвір’ях селян у селах Спасівка та Кам’янка.

На відміну від Тарноруди хрести біля Сатанова мають датування і виконання набагато майстерніше ніж Чумацький хрест у Тарноруді. Даний факт наводить на думку. що версія з Чумаками є можливо більш ймовірною. Але не все так однозначно з цією історією, давайте глибше розглянемо.питання пошесті в 1770-1771 роках.

Серед джерел поширення найімовірнішим могло бути саме торгівля. Рух між різними містами міг принести чуму до міста. В Україну чума потрапила під час війни з Оманською імперією. Чума набула великого поширення досягнувши Москви, де відбулось так зване Чумне повстання, про що є багато інформації. Джерелами чуми служили солдати які повернулись з фронту та товари і трофеї здобуті на війні. За однією з версій джерелом були шерсть та шовк ,що завозився з Османської імперії.

Що стосується єврейських надгробків часів чуми 1770-1772 років на цвинтарі міста Тарноруди, то ймовірно вони там є як і у сусідньому Сатанові. Наразі це все, що можна констатувати. Визначення “в натурі” конкретних “мацев“ на могилах ймовірних єврейських жертв тієї пошесті вимагає ретельних досліджень із залученням фахівців у галузі юдаїки.

Що ми маємо у кінцевому результаті? Є дві версії, кожна з них має право на життя, адже має пояснення. Тарноруда має на «Піскурівці» хрест, який мовчки стоїть на городі, про який мало хто знає і чув як свідок тих давніх подій. З історії відомо, що раніше той хрест стояв посеред городу як і у Сатанові, а пізніше у радянський період його перенесли на край городу і достовірно не відомо його першого місця розташування. Було б доцільно його забрати з городу і перенести до Турецької криниці ,де можна все доглянути і облагородити.

P.S. Колись мій дід розповідав, Що у Тарноруді було встановлено 4 таких хрести для захисту від пошестей. Я дійсно Знайшов усі чотири хрести, які існують досі, але про це іншим разом.