Рід Любомирських

Любомирські — магнатський рід герба Срженява, які увійшли в історію Поділля і Брацлавщини XVIII століття як володарі «Узбережжя Дністра».Любомирські стали відомими у політичних колах Речі Посполитої наприкінці XV, на початку XVI століття, коли Фелікс Любомирський заснував так зване княже відгалудження роду. Його онук Себастьян Любомирський першим серед Любомирських став сенатором, потім породичався з Конецпольськими, а в 1592 році отримав титул графа «Священної Римської імперії» на Вишневці — давньому дідицтві Кмітів.

Представник жешувської лінії — Ієронім-Август Любомирський(*близько 1648 — †1706), невдовзі отримав титул великого гетьмана коронного. Його діяльність була безпосереднім чином пов`язана з Брацлавщиною і Поділлям. В 1671 році Ієронім Любомирський провів на цих теренах військову кампанію проти армії гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка, взяв приступом Вінницю, Кальник і Могилів. Тоді ж його вибрали військовим представником на сейм на лицарському колі під Брацлавом. Рік по тому Ієронім Любомирський виступив проти турецьких військ султана Магомета IV, що вторглись на землі Поділля. Під час Північної війни 1700-21 років проводив ворожу політику щодо короля Августа ІІ Фридерика, пізніше перейшов на сторону шведів.

Представники ланчуцької гілки роду Любомирських, особливо Антоній і Станіслав, активно скуповували землі у Придністров`ї. Станіслав Любомирський (*1704—†1793) жив в епоху занепаду Речі Посполитої, і методи його діяльності цілком відповідали тому періоду. Зокрема, надумавши прибрати до рук величезні володіння, що залишились після Конецпольських, він не зупинився перед справжнісіньким шахрайством, а територію Смілянщини взагалі відібрав у своїх конкурентів силоміць. Відзначився і в архітектурі гарним зразком будівництва церков на поділлі є церква костел що в Тарноруді що на Поділлі у верхівї річки Збруч, зараз Волочиський район.   В 1764 році Станіслав Любомирський став брацлавським воєводою.

Великі володіння на Поділлі мав Мартин Любомирський з яновецької гілки роду. Йому належало Барське староство — одне з тих прикордонних староств, котрі завжди були привабливі для степових кочівників. І хоча Мартин Любомирський жив у XVIII столітті, воювати на степовому порубіжжі йому не довелось, він залишив слід в історії як справжній авантюрник.

На відміну від багатьох магнатських фамілій, рід Любомирських не згас. Навпаки, в більш пізні часи, у XIX столітті, з нього вийшло чимало вчених, громадських діячів та музикантів. Серед них — композитори Казимир Любомирські і Владислав Любомирські, археолог Генрик Любомирський, історик Ян Тадеуш Любомирський, поет і філантроп Едвард Любомирський.

• Фелікс Любомирський (поч. XVI століття)
• Себастьян Любомирський (бл. 1546 — †1613) — сенатор, пізніше отримав титул графа «Священної Римської імперії».
• Станіслав Любомирський (1583 — †1649) — воєвода краківський, чоловік Софії Острозької з 1613 р.
• Костянтин Любомирський — син Станіслава та Софії.
• Єжи-Себастьян Любомирський (1616 — †1667) — Сенатор. Син Софії Острозької.
• Юзеф Карел Любомирський (1638 — †1702) — внук Софії Острозької, син Станіслава Любомирського.
• Ієронім-Август Любомирський (*бл. 1647  — †[1706]]) — каштелян краковський, гетьман.
• Станіслав Любомирський (*1704 — †1793) — воєвода брацлавський, київський.
• Юрій Любомирський (Jerzemu Lubomirskiem) — польний гетьман, в 1723 році стає володарем м. Рівне
• Антоній Любомирський (1718 — †1782) — воєвода і каштелян краківський.
• Каспар Любомирський (бл. 1724 — †1780) — генерал-лейтенант військ російських, посол.
• Єжи-Мартин Любомирський (1738 — †1811) — генерал військ коронних.
• Владислав Любомирський (1866 — †1934) — композитор.