Історія села ГРЕЧАНА
Село Гречана засноване в 1627 році. За переказами старожилів, с.Гречана переміщено із урочища Заборхівці на Стависько, яке було розташоване на відстані 2,5 км на схід від Заборховець. Залишились сліди гребель, де були ставки, теперішніх огородах досить помітна рівнина з великим пластом намулу. 
Назва села пішла від того, що на цих полях дуже рясно родила гречка і від цього жителі назвали село Гречана.
За розповідями батька Гари Сергія Романовича, першим поселився на Ставиську чоловік на прізвище Білуха А., який прийшов зі служби в гайдамаках.
Село Гречана розташоване на берегах маленької річки Ушуки (шукай-ріки), що бере початок із трьох долин північного сходу села. Річка протікає на захід, а далі біля невеликої гори Шпіталь повертає на південь і протікає через села Липівка, Бубнівка, Курівка, Жаглівка, Мартинківці Городоцького району і там впадає у річку Збруч. Село розташоване в долині.
Останнім поміщиком-кріпосником був Поплавський Гедьо, якого пам’ятав батько Гари С.Р. Після відміни кріпосного права 1861 року в господарстві поміщика було 611 десятин землі. Селян було 148 господарств, які одержали 639 десятин землі. Піп одержав 24 десятини землі, а дяк 88 десятин. Земля, яку одержали піп та дяк, називалась церковною. Всього за селом рахувалось 1282 десятини землі.
Село Гречана з 1923р по 1936 р. належало до Криницького району Вінницької області, з 1936р по 1954р. – Сатанівського району Кам’янець-Подільської області, з 1954р по 1959р. – Сатанівського району Хмельницької обл., і лише з 1959 року – Волочиського району Хмельницької області.
Історія села Гречана – це одна із сторінок історії нашої Батьківщини, історії нашого народу.
За переписом 1897 року, у селі в основному було письменним 18% чоловіків та 3 % жінок. Населення жило у напівзруйнованих глиняних хатах, вкритих соломою. Велика Жовтнева соціалістична революція поклала край бідуванню народу. Вона зробила його повним господарем своєї долі та землі- матінки. За роки радянської влади в с.Гречана ліквідовано неписьменність. Всі діти охоплені безкоштовним навчанням в середній школі.
Після революції 1917 року земля поміщика була розподілена між селянами. До 1922 року точилась громадянська війна. В 1926 році було організовано в селі ТСОЗи. Організатором одного з них був Сеньков Павло Іванович, до складу його входило 5 селян: Сеньков П.І., Галецький Іван, Комар Тимофій, Мальон Лазар, Зуб Калістрат. Організатором другого ТСОЗу був Семчук Іван та увійшли Самець Іван, Самчук Іван, Калагур Григорій. У 1926 році ТСОЗи злились у колективне господарство під назвою ім.Котовського.
5 липня 1941 року с.Гречана захопили окупанти. Вони встановлюють свою окупаційну владу.
23 березня 1944 року село Гречана було визволене. Фашисти методично винищували місцеве населення. Грабували і вбивали мирних жителів, гвалтували жінок і дівчат.
Гвардії капітан А.А.Мальон, що родом із села Гречана, прославився та Третьому Білоруському фронті як майстер бомбових ударів, штурмових атак. Більше сотні разів водив Арсеній Антонович свою ескадрилью бомбувати ворожі залізничні ешелони, танкові колони, скупчення піхоти, завдаючи гітлерівцям величезних втрат.
1945 року закінчилась Велика Вітчизняна війна
Після війни потрібно було все відбудовувати, збудувати заново. Все населення взялось за відбудову господарства. Колгоспне господарство відроджувалось, розвивалось і міцніло.
До 1950 року в с.Гречана був самостійний колгосп ім.Котовського, який того ж року об’єднався з колгоспом ІІ п’ятирічки с.Соломна. Об’єднаний колгосп залишив за собою назву ім.Котовського. В цей час в селі нараховувалось 338 колгоспних двори, в яких проживало 1048 жителів. У 1950 році головою правління колгоспу був Свистун В.І., у 1954 р. – Римар П.В., у 1958 році – Крилов М.М., у 1968 – Вітвіцький Й.С.
У 1960 році в селі Гречана був збудований магазин, у 1958 році – клуб, у 1968 році – школа. У 1986 році було збудовано новий тракторний парк, а в 1995 році збудовано церкву.
1991 року сталась важлива історична подія для українського народу – було проголошено Незалежну Україну.
На початку 2005 року в оселі жителів села прийшло голубе паливо.
Газифіковано місцевий ФАП.
У 1988 році колгосп ім.Котовського очолив Комаровський О.Г. Попри всі труднощі і негаразди в державі, вціліло та продовжує розквітати господарство.
